сайт міста Умань 04744.info

top panarama
99999

 

ert43524dfs

qqqqqqqqq

dfafggwe

A+ A A-

Марина Павленко: «Пишу, як для себе»

  • П'ятниця, 09 листопада 2012, 16:14

Марина Павленко

Марина Павленко, 39 років, дитяча письменниця з Умані. Її книгами захоплюються діти та дорослі в різних куточках України. За знаком Зодіаку – Овен. Одружена, має дві доньки. Мріяла стати художницею. Старт у літературі був поетичним. Проте сьогодні її більше знають, як авторку серії книг про «Русалоньку із 7-В» та інших захопливих пригоди. Улюблена страва – чорний шоколад з горішками, улюблений колір – зелений. Домашній улюбленець – кішка Каця, яку підібрали на вулиці і яка з часом перетворилась на розкішну та розумну кицьку з пишним чорним хутром.

Писати почала, відколи себе пам’ятаю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила. Пригадую розмальовані мною аркушики, де збоку біля малюнків — рядки ієрогліфів-каракулів (досі малюю лівою рукою, а тоді лівою і писала), котрі “розшифровують” зображене. Стала школяркою — взялася писати-малювати в звичайних зошитах. Нині розумію, що то було неусвідомлене прагнення також створити книжку.

Письменницею стати ніколи не прагла. Художницею — так, вчителькою, артисткою, балериною, фігуристкою — так. Тепер думаю: може, саме в літературі й об’єднались-реалізувались усі ці мої мрії-професії?

У родині моїх батьків — учителів-словесників Степана й Ольги Павленків — Слово було навіть не на почесному місці: воно просто було ВСЮДИ. Читати й писати (звісно, поміж шкільними справами, городами й доглядом курей-кроликів) — це було щось таке природнє, що на розмальовані й списані моїми опусами численні зошити в косу лінію спершу ніхто не звертав особливої уваги. Вони акуратно ув’язувалися в стоси й регулярно виносились на горище. Аж коли я опинилась у старших класах, тато узяв кілька моїх віршів і надіслав до районної газети…Марина Павленко

Поштовхом до написання книжки “Півтора бажання” (“Казок з Ялосоветиної скрині”) став ненароком знайдений мій “творчий” зошит за третій клас: з отих, що виносились на горище. Цей рукопис, як і попередній “Домовичок...”, виграв у літконкурсі видавницва “Смолоскип”, завдяки чому видався окремою книжкою.

Пишучи, ніколи не орієнтувалась на читача… Просто викладала те, що на душі… Може, навіть так: писала, як для себе. А якщо це виявиться цікавим ще комусь — тим краще!

Перші власні «серйозні» поетичні спроби навіяні враженнями від японських хайку:

Ріжок місяця, що впав у річку

— вколов моє серце.

Я і ти живемо на різних берегах.

Або іще:

Твої зіниці — чорні насінинки.

Проростають у моїй душі

Блакитними стеблинками твого погляду…

Моя перша поетична збіркамала називатись «Домовик із палітрою». Але «хрещений батько» і редактор збірки,письменник Дмитро Чередниченко поміняв назву на «Бузкові зошити», мотивуючи тим, що книжку дражнитимуть «Домовичком з півлітрою».

Виданих книг маю десь біля двох десятків, хоча зумисне їх не рахувала. Це якщо брати все разом: поезію, прозу, дослідження й перевидання…

Перша з циклу книг про Русалоньку — «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» — народилась із драматичної історії одного родоводу, переказаною мені останньою спадкоємицею цього роду — уманчанкою Євгенією.

Марина ПавленкоПродовження цієї повісті - «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» — виникло з випадкового знайомства з дивом уцілілим у Монастирищенському районі стилізованим під замок панським маєтком. Додалась іще суміш історій, почутих від місцевих селян та особисті враження...

Наступна — «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» — як і решта, будувалась за принципом «краєзнавчого детективу». Цього разу в перипетії-колізії Софійчиного кохання й шаленого суперництва (до 7-В класу приходить дуже ідеальна і тим вельми підозріла новенька дівчинка) вплітається історія тутешньої (розкопки ведуться неподалік Умані в Леґедзиному) трипільської і притаманної тільки Уманщині білогрудівської культур.

Четверта частина проникає у все глибші таємниці не лише Софійчиної душі (знов закоханої, і, здається, знову — навіки), але й — у лабіринти сімейних родоводів. Пристрасті нагнітаються, відкриття та сюрпризи (часто несподівані навіть для мене) просто-таки сиплються на її гарненьку «пошуківську» голівку.

П’ята, завершальна книга  - «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» - не лише поставить крапку у всіх стихіях попередніх книжок (аж тепер помітила, що то були по черзі вогонь, повітря, вода і земля. Залишилось додати лише камінь, а якраз він і фігурує в останній повісті), але й закріпить кардинальне Софійчине дорослішання, яке різко виявилось уже в четвертій книзі. Також це буде книжка про «шалене кохання».  

Власне, і можна читати кожну історію окремо: скрізь сюжетна лінія завершена. Але разом вони становлять тісно ув’язаний окремий сюжет-«серіал». Сподіваюсь, не лише цікавий, але і якісний…

 

Спілкувалась Софія КРИМОВСЬКА

 

Невдовзі чекайте на продовження матеріалу про Марину Павленко

 

Loading...

Додати коментар

Логін

 

slogin.info

Реєстрація

Реєстрація Користувача
або Скасувати